Цей розділ присвячений системі соціального забезпечення (добробуту), яка має на меті надати всім мешканцям базову економічну та соціальну безпеку. Ця система фінансується переважно за рахунок податків, а держава, регіони та комуни мають різні зобов’язання щодо її підтримки та функціонування.

Податки для шведського добробуту
Суспільство добробуту означає, що кожна людина повинна мати можливість жити безпечним життям, маючи стабільний доступ до охорони здоров’я, освіти та фінансової підтримки у разі хвороби або безробіття.
Щоб держава могла надавати ці важливі послуги, необхідні значні фінансові надходження до бюджетів усіх рівнів: державного, регіонального та місцевого. Більшість цих коштів формується саме з податків. Податки сплачують не лише працюючі громадяни, а й компанії; також існує податок (ПДВ) на товари та послуги. Чим більше людей працює і чим більше товарів та послуг купується, тим більше коштів надходить на соціальні потреби. Хоча деякі послуги надаються приватними компаніями, вони все одно фінансуються за рахунок державних податкових коштів.

Приклади різних видів податків:
Прибутковий податок (Inkomstskatt): Певна частина заробітної плати найманого працівника, яка перераховується державі, регіону та комуні у вигляді податку.
Податок на додану вартість / ПДВ (Moms / mervärdesskatt): Цей податок автоматично сплачується покупцем під час придбання будь-яких товарів чи послуг.
Внески роботодавця (Arbetsgivaravgifter): Роботодавці зобов’язані сплачувати державі спеціальні збори за своїх працівників додатково до їхньої основної заробітної плати. Ці кошти йдуть, зокрема, на фінансування медичного страхування та державних пенсій.

Розподіл обов’язків між державою, регіонами та комунами
Відповідальність держави (Statligt фінансування)
Держава на національному рівні фінансує виплату пенсій, страхування на випадок хвороби, страхування для батьків (föräldraförsäkring), допомогу по безробіттю, фінансову підтримку студентів та щомісячну допомогу на дітей (barnbidrag). Крім того, держава забезпечує фінансування вищої освіти та наукових досліджень в університетах і коледжах.

Відповідальність регіонів за охорону здоров’я
У Швеції налічується 21 регіон, які мають право збирати податки зі своїх жителів. Їхнім найголовнішим обов’язком є забезпечення доступу до якісного медичного обслуговування для всіх мешканців. Для цього регіони керують та фінансують лікарні і місцеві медичні центри (vårdcentraler). Система охорони здоров’я переважно діє в державному секторі, проте існують і приватні медичні заклади, які також отримують фінансування за рахунок податків.

Охорона здоров’я поділяється на кілька основних напрямків:
Первинна медична допомога (Primärvård): медичні центри, а також спеціалізовані центри охорони здоров’я дітей та матерів.
Лікарняна допомога (Sjukhusvård): лікарні швидкої допомоги, регіональні та великі університетські лікарні, де проводяться хірургічні операції та застосовуються складні методи лікування.
Інше: психіатрична допомога, медична реабілітація та стоматологічні послуги.

Обов’язки комун (муніципалітетів)
Комуни (яких у Швеції 290) самостійно вирішують, який саме відсоток місцевого податку сплачуватимуть їхні мешканці, і на які цілі ці кошти будуть витрачені. Комуни зобов’язані забезпечити доступ до шкіл та якісної освіти. Також до їхньої прямої відповідальності належить допомога літнім та хворим людям, коли ті не можуть самостійно впоратися з повсякденним життям.

Приклади соціальних послуг, якими керують комуни:
Догляд за дітьми (Barnomsorg): дошкільні навчальні заклади (förskolor) та групи подовженого дня (fritidshem).

Освіта (Skolor och utbildning): у кожній комуні функціонують обов’язкові загальноосвітні школи для дітей віком від 6 до 16 років. Крім того, існують гімназії та муніципальні програми освіти для дорослих (kommunal vuxenutbildning).

Догляд за літніми людьми (Äldreomsorg): літні люди часто потребують допомоги з практичними завданнями, такими як прибирання, приготування їжі, прання, покупки та особиста гігієна. Відповідно до шведського законодавства, комуни зобов’язані надавати їм таку підтримку. Допомога може надаватися безпосередньо вдома, щоб літні люди могли залишатися у своїх звичних квартирах, або, якщо це вже неможливо, вони можуть переїхати до спеціально обладнаного житла для літніх людей.

Соціальні служби (Socialtjänsten): кожна комуна має власну соціальну службу, яка відповідає за надання підтримки та захисту тим жителям, які цього найбільше потребують. Це включає соціальний догляд, консультації та екстрену фінансову допомогу. Вони допомагають сім’ям, які не мають достатньо грошей, бездомним особам, людям із залежностями, або тим, хто піддається погрозам і насильству. Соціальні служби також надають життєво важливу підтримку людям з інвалідністю та дають поради щодо працевлаштування чи навчання.
Загалом держава, регіони та комуни несуть відповідальність за різні частини системи соціального забезпечення. Мета полягає в тому, щоб усі громадяни могли відчувати базову безпеку в суспільстві, незалежно від їхнього віку чи життєвої ситуації, в якій вони опинилися.