Цей розділ охоплює закони, яких повинен дотримуватися кожен у Швеції, щоб суспільство функціонувало належним чином, а люди були захищені. Він також пояснює, як працює система правосуддя, як розслідуються злочини та що таке фундаментальний принцип правової визначеності або верховенства права (rättssäkerhet).

Основні закони (Grundlagarna)
Конституція Швеції складається з чотирьох основних законів. Змінити ці закони набагато складніше, ніж звичайні закони, що гарантує стабільність демократії в країні:
Інструмент правління (Regeringsformen): Цей закон стверджує, що вся державна влада походить від народу. Він гарантує громадянам основні права і свободи та описує, як саме Риксдаг ухвалює закони, а уряд керує країною. Він також визначає роль глави держави та функціонування державних органів.
Акт про свободу друку (Tryckfrihetsförordningen): Гарантує право вільно видавати газети, журнали та книги без цензури з боку держави.
Основний закон про свободу слова (Yttrandefrihetsgrundlagen): Захищає право вільно висловлювати думки та погляди на радіо, телебаченні та в інтернеті. Цей закон також охоплює право на протест і створення об’єднань. Однак свобода слова має межі: заборонено вчиняти наклеп (förtal), розпалювати ворожнечу щодо певних груп населення (hets mot folkgrupp) або розголошувати секрети національної безпеки.
Акт про престолонаслідування (Successionsordningen): Цей закон встановлює конкретні правила щодо того, хто успадкує шведський престол і стане наступним монархом.

Право громадського доступу до природи (Allemansrätten)
Право громадського доступу до природи є унікальною і давньою шведською традицією, яка безпосередньо захищена Інструментом правління (Regeringsformen). Це право дозволяє кожному вільно перебувати на природі, незалежно від того, кому належить земля. Людям дозволяється гуляти, їздити на велосипеді, плавати на байдарках, ставити намет, розводити багаття, а також збирати дикі ягоди та гриби.
Однак ця свобода вимагає великої відповідальності. Суворо забороняється завдавати шкоди природі, смітити, ходити по засіяних полях фермерів або заходити в чийсь приватний сад. Не можна також турбувати власників землі. Крім того, певні рідкісні види рослин захищені законом, і їх заборонено зривати.

Система правосуддя та верховенство права
Шведська система правосуддя (rättsväsendet) складається з кількох ключових органів, які стежать за дотриманням законів:
Поліція (Polisen): Запобігає злочинам, розслідує їх і бореться зі злочинністю.
Прокуратура (Åklagarmyndigheten): Вирішує, чи достатньо доказів, щоб передати справу підозрюваного до суду.
Суди (Domstolar): Вивчають докази та ухвалюють рішення щодо вироків і покарань (таких як штрафи або ув’язнення), або ж виправдовують особу.
Орган підтримки жертв злочинів (Brottsoffermyndigheten): Надає допомогу людям, які постраждали від злочинів.
Служба виконання покарань та пробації (Kriminalvården): Управляє в’язницями та наглядає за особами, які відбувають покарання.

Правова визначеність (Rättssäkerhet)
означає, що всі рівні перед законом. Жодна людина не може бути покарана без справедливого та ретельного судового розгляду, під час якого уважно вивчаються всі докази та факти. Суди є повністю незалежними; ані уряд, ані парламент не можуть вказувати судді, як йому діяти. Верховенство права також гарантує право на захист за допомогою адвоката та право оскаржити рішення суду.

Судова система
Людина завжди вважається невинною, доки суд офіційно не визнає її винною. Окрім кримінальних справ, суди також розглядають цивільні суперечки, наприклад, розбіжності щодо опіки над дітьми (tvistemål). Загальна судова система має три рівні:
Окружний суд (Tingsrätten): Перший рівень, де починаються всі судові процеси.
Апеляційний суд (Hovrätten): Переглядає справи, які були оскаржені після рішення Окружного суду.
Верховний суд (Högsta domstolen): Найвища інстанція, яка зазвичай розглядає лише окремі важливі справи, що створюватимуть юридичний прецедент на майбутнє.

Поліція та кримінальні розслідування
Окрім розслідування злочинів, поліція співпрацює зі школами, комунами та підприємствами для забезпечення безпеки в суспільстві. Вона також видає паспорти, національні ідентифікаційні картки та дозволи (наприклад, на проведення демонстрацій).
Коли виникає підозра у скоєнні злочину, дотримується суворий юридичний процес:
Заява (Polisanmälan): Потерпілий повідомляє поліцію про злочин.
Допит (Förhör): Поліція опитує осіб, щоб зібрати факти.
Попереднє розслідування (Förundersökning): Поліція збирає докази та спілкується зі свідками.
Затримання (Anhållan): Якщо підозри є вагомими, поліція може заарештувати особу, а прокурор може призначити її затримання на строк до 72 годин.
Взяття під варту (Häktning): Якщо доказів стає більше, суд може ухвалити рішення про подальше утримання підозрюваного під вартою на час продовження розслідування.

Судовий процес (Rättegång)
Якщо прокурор вирішує висунути звинувачення, справа передається до суду. Прокурор представляє докази вини, тоді як обвинувачений та його адвокат наводять аргументи на захист. Суддя вислуховує обидві сторони і приймає рішення про покарання або виправдання. В Окружному суді до професійного судді приєднуються непрофесійні судді, або засідателі (nämndemän). Ці засідателі призначаються політичними партіями, щоб представляти громадськість і забезпечувати прозорість правового процесу.

Вік кримінальної відповідальності та судимість
У Швеції вік кримінальної відповідальності (straffmyndighetsåldern) настає з 15 років, що означає, що будь-яка особа віком від 15 років може бути притягнута до відповідальності та покарана за злочин. (Примітка: У 2026 році уряд вніс пропозицію знизити цей вік до 13 років для тяжких злочинів). Якщо злочин скоює дитина, яка не досягла цього віку, наслідки визначає соціальна служба (socialtjänsten).
Особи, засуджені за серйозні правопорушення, заносяться до реєстру судимостей (belastningsregister). Наявність судимості може значно ускладнити отримання роботи, водійських прав або громадянства Швеції.