Цей розділ розповідає про співпрацю Швеції з іншим світом, скандинавське, європейське та глобальне партнерство, а також про політику безпеки країни.

Скандинавське та європейське співробітництво
Скандинавське співробітництво
Швеція активно співпрацює з іншими скандинавськими країнами (Данією, Фінляндією, Ісландією та Норвегією) переважно через Північну раду (Nordiska rådet) та Північну раду міністрів (Nordiska ministerrådet). У рамках цих рад країни узгоджують різні питання, які потім кожна з них може реалізовувати на національному рівні.

ЄС та Рада Європи
Європейський Союз (ЄС) це політичне та економічне співробітництво між багатьма європейськими країнами, яке було започатковане після Другої світової війни для забезпечення миру та стабільності на континенті. Швеція є повноправним членом ЄС з 1995 року.

Країни ЄС тісно співпрацюють у багатьох сферах, таких як сільське господарство, економіка, екологія, торгівля та міграція. Вони приймають спільні рішення та розробляють закони, що діють у всіх державах-членах. Важливою ідеєю ЄС є те, що разом країни стають сильнішими. Співпраця включає так звані “чотири свободи”, що означає вільне пересування людей, товарів, послуг і капіталу. Завдяки цьому всі громадяни ЄС мають право вільно працювати або навчатися в будь-якій іншій країні Євросоюзу.
Крім того, Швеція є членом Ради Європи — європейської організації, створеної у 1949 році, що працює над захистом прав людини, демократії та принципів правової держави (саме при ній діє Європейський суд з прав людини).

Глобальне співробітництво
Організація Об’єднаних Націй (ООН)
Швеція є державою-членом ООН. Майже всі країни світу входять до цієї організації, яку було засновано у 1946 році після закінчення Другої світової війни. Основні цілі ООН полягають у наступному:
Збереження миру та безпеки у світі.
Вирішення конфліктів та зупинення війн.
Робота заради рівноправності всіх народів та їхнього права на самовизначення.
Захист прав і свобод людини.

Співпраця Швеції заради розвитку у світі
Шведське управління міжнародного співробітництва в галузі розвитку (Sida) це державний орган, який працює над зменшенням масштабів бідності та гноблення у світі. Через організацію Sida Швеція підтримує інші держави у розбудові демократії, гендерної рівності, економіки та сталого суспільства.

Політика оборони та безпеки
Історія довгого миру
Востаннє Швеція вела війну проти іншої держави на початку 19 століття. Вона є однією з небагатьох країн у світі, яка мала такий тривалий і безперервний період миру. Після війни з Росією (1808–1809), у якій Швеція втратила Фінляндію (що була її частиною майже 700 років), та вимушеної унії з Норвегією (яка згодом мирно стала незалежною у 1905 році), політика Швеції була зосереджена виключно на уникненні нових війн.

Під час холодної війни після Другої світової війни світ поділився на два блоки, які погрожували один одному ядерною зброєю. Тоді як сусідні Данія та Норвегія приєдналися до НАТО, Швеція обрала шлях нейтралітету та залишилася поза альянсом.

Після закінчення холодної війни
У 1991 році після розпаду Радянського Союзу та закінчення холодної війни безпекова ситуація в Європі змінилася. Швеція стала членом ЄС у 1995 році та більш інтегрованою в європейське співробітництво. Однак, коли у 2022 році Росія напала на Україну, занепокоєння щодо безпеки в Північній Європі різко зросло. Через це Швеція та Фінляндія майже одночасно вирішили подати заявку на членство в НАТО оборонному альянсі, метою якого є захист своїх держав-членів. Швеція офіційно стала членом НАТО у 2024 році.

Оборона Швеції
Швеція несе відповідальність за захист своєї країни та її мешканців. Усі, хто проживає у Швеції і має вік від 16 до 70 років, можуть бути зобов’язані допомогти захищати країну в разі необхідності. Це називається загальним обов’язком захисту (totalförsvarsplikt), і він охоплює як військову, так і цивільну оборону.

Військова оборона (Det militära försvaret): Складається зі Збройних сил (Försvarsmakten), куди входять армія, флот та військово-повітряні сили. Їхнє завдання — захищати територію та незалежність Швеції, а також брати участь у міжнародних місіях. У Швеції діє загальна військова повинність (allmän värnplikt) для чоловіків та жінок, яким виповнилося 18 років. Вони проходять тестування, після чого вирішується, хто саме проходитиме базову військову підготовку (її проходять лише частина відібраних).

Цивільна оборона (Det civila försvaret): Означає, що до вирішення загроз залучені не лише військові. Цивільна оборона включає заходи, які гарантують, що такі важливі складові суспільства як школи, робочі місця та охорона здоров’я зможуть продовжувати функціонувати навіть у разі війни або масштабної кризи.
Завдання Збройних сил полягає в тому, щоб зміцнювати як військову, так і цивільну оборону для підвищення стійкості країни та стримування можливих агресорів.