Цей розділ розповідає про те, як Швеція за двісті років перетворилася з бідної сільськогосподарської країни на високотехнологічне суспільство добробуту. Ці глибокі зміни супроводжувалися конфліктами, реформами та важливими історичними рішеннями.

Від аграрного суспільства до індустріального
Двісті років тому Швеція була типовою аграрною країною. Майже все населення проживало в сільській місцевості, займаючись землеробством і тваринництвом. Міста були невеликими. Порівняно з іншими європейськими країнами того часу, Швеція була дуже бідною державою. У 19 столітті ситуація почала стрімко змінюватися. По всій Європі винаходили ефективні машини та з’являлися промислові підприємства. Швеція також почала перетворюватися на індустріальне суспільство. Багато людей залишали села, переїжджали до міст і починали працювати на фабриках.

Зростання населення
На початку 19 століття населення Швеції становило близько 2,5 мільйонів осіб. Через сто років воно збільшилося вдвічі. Головними причинами цього стали нові, ефективніші методи ведення сільського господарства, що забезпечили більше їжі, а також прогрес у медицині, який значно знизив дитячу смертність від хвороб. Проте Швеція все ще залишалася бідною, і багатьом людям було важко знайти роботу. Через це багато хто вирішував покинути країну. Між 1850 та 1920 роками понад мільйон шведів емігрували до США в надії на краще життя.

Індустріалізація
Перші великі промислові підприємства почали з’являтися у Швеції в середині 19 століття. Це були лісопильні, які виробляли деревину, та металургійні заводи. Згодом будувалося все більше фабрик, зокрема підприємства з виробництва взуття, одягу та машинобудівні заводи. Масовий переїзд людей до міст вплинув на житлові умови, ринок праці та розвиток інфраструктури.

Шлях Швеції до демократії
Протягом тривалого часу політична влада у Швеції належала королю, дворянству, церкві, багатим купцям та фермерам. Але з розвитком індустріалізації та модернізацією суспільства у 19 столітті все більше людей почали вимагати змін і в політичній системі. Перша велика зміна відбулася у 1809 році. Тоді парламент прийняв нову конституцію, яка суттєво обмежила владу короля. У 1865 році відбулася ще одна конституційна зміна: більше людей отримали право голосувати на виборах до парламенту, а дворянство та духовенство втратили свій колишній політичний вплив. Це були важливі кроки, але справжню демократію ще не було запроваджено. Жінки все ще не мали права голосу і не могли бути обраними на політичні посади. Серед чоловіків право голосу мали лише ті, хто мав певний рівень доходу або майна. Найбагатші громадяни мали право на кілька голосів.

Народні рухи (Folkrörelserna)
Важливим фактором переходу Швеції до справжньої демократії стали народні рухи. Люди об’єднувалися, щоб вимагати своїх прав, таких як восьмигодинний робочий день, право голосу та свобода віросповідання. Це були добровільні об’єднання людей зі спільними інтересами. Багато з цих рухів існують і сьогодні. Сотні тисяч людей долучалися до їхньої діяльності ще у 19 столітті. Вони створювали власні бібліотеки, навчальні гуртки та організовували зустрічі для своїх членів. Чотирма найбільшими рухами були: робітничий рух, рух вільних церков, жіночий рух та рух за тверезість.

Народні рухи використовували законні методи для просування своїх ідей. Вони влаштовували демонстрації на вулицях і площах, проводили мітинги протесту, видавали книги та писали статті в газетах.

Прорив демократії
У 1909 році парламент ухвалив зміну до закону, завдяки якій майже всі чоловіки отримали право голосу. Після цього жіночий рух почав активно вимагати поширення цього права і на жінок. Рішення про загальне виборче право було ухвалене у 1918 році після багатьох років протестів та політичних заворушень.

У 1921 році відбулися перші парламентські вибори, на яких мали право голосувати як чоловіки, так і жінки, і жінки змогли стати депутатами парламенту. Таким чином, Швеція остаточно стала демократією.

Перша світова війна
Під час Першої світової війни (1914–1918) Швеція оголосила про свій нейтралітет. Хоча країна не брала безпосередньої участі у війні, вона сильно постраждала від нестачі продовольства та інших життєво важливих товарів. Це призвело до численних демонстрацій та протестів.

Модернізація та “Народний дім” (Folkhemmet)
У 1920-х та 1930-х роках шведське суспільство продовжувало модернізуватися. Нові технології змінили повсякденне життя багатьох людей. Наприклад, більше домогосподарств отримали доступ до електроенергії, і хоча багато хто все ще жив у тісноті без водопроводу в приміщенні, житлові умови поступово покращувалися.

Але час після демократичного прориву також був неспокійним, з серйозними конфліктами між роботодавцями та робітниками. Багато людей були безробітними, а класові відмінності залишалися значними. Страйки за підвищення зарплат і кращі умови праці були звичним явищем. У 1931 році військові відкрили вогонь по робітниках, які протестували в містечку Одален. Кілька людей загинуло; ця трагічна подія сколихнула Швецію і показала, наскільки глибокими були соціальні конфлікти.

Шведська модель
Багато хто прагнув знайти мирні шляхи вирішення цих конфліктів. У 1938 році в Сальтшебадені поблизу Стокгольма було підписано угоду між роботодавцями та профспілками. Тому її називають “Сальтшебаденською угодою”. Вона стала фундаментом для співпраці між профспілками та роботодавцями у Швеції і заклала основу так званої “шведської моделі”. Ця модель означає, що роботодавці та профспілки, а не політики, домовляються про умови на ринку праці шляхом укладання колективних договорів. Шведська модель і сьогодні продовжує впливати на те, як визначаються зарплати та умови праці в країні.

Ідея “Народного дому” (Folkhemmet)
У 1928 році лідер Соціал-демократичної партії Пер Альбін Ганссон сформулював ідею “Народного дому”. Він описав її як бачення суспільства, де кожен міг би відчувати безпеку та єдність, незалежно від свого походження. Класові розбіжності та політичні протиріччя мали б зменшитися.

Темні сторони сучасного суспільства
Сучасне суспільство, яке формувалося у 1930-х роках, поступово покращувало життя більшості, але не всіх. Прикладом цього був поширений у той час расизм. Проводилися так звані “расово-біологічні” дослідження, від яких страждали такі меншини, як саами, турнедальці, євреї та роми. Парламент також ухвалив спеціальні закони, які ускладнили імміграцію певних етнічних груп, таких як роми та євреї, до Швеції.

Інший приклад стосується людей, які вважалися такими, що “не вписуються” в суспільство, і яких поміщали в лікарні чи інші заклади догляду, іноді до кінця їхнього життя. Від цього особливо страждали люди з психічними захворюваннями або інвалідністю. Лише нещодавно Швеція визнала цю темну історію і запропонувала певну компенсацію тим, хто постраждав.

Друга світова війна
Під час Другої світової війни (1939–1945) Швеція також залишалася нейтральною і не брала участі в бойових діях, але країна неодноразово опинялася в складних ситуаціях. Наприклад, коли Радянський Союз напав на Фінляндію, і коли нацистська Німеччина окупувала Данію та Норвегію. Щоб зменшити ризик втягнення у війну, шведський уряд дозволив німецьким солдатам проїжджати через територію Швеції на шляху до окупованої Норвегії та Фінляндії.

Під час Голокосту, коли нацисти вбили близько 6 мільйонів євреїв у Європі, Швеція змінила свою політику. У 1930-х роках Швеція проводила жорстку політику, яка ускладнювала переїзд євреїв до країни. Ця сувора політика тривала і в перші роки війни, тому лише дуже небагатьом євреям вдалося втекти до Швеції. Ближче до кінця війни політика змінилася, і Швеція здійснила низку заходів для порятунку євреїв:
Близько 7000 данських євреїв втекли до Швеції завдяки спільній дансько-шведській рятувальній операції.

Шведський дипломат Рауль Валленберг видавав євреям захисні паспорти — документи, які підтверджували, що вони перебувають під захистом Швеції і не можуть бути відправлені до концентраційних таборів.
Наприкінці війни шведський Червоний Хрест врятував тисячі євреїв з німецьких концентраційних таборів. Їх перевезли через кордон до Швеції на знаменитих “білих автобусах”.

“Рекордні роки” (Rekordåren)
Після Другої світової війни у Швеції розпочався тривалий період сильного економічного зростання. Рівень безробіття був дуже низьким, промисловість процвітала, а рівень життя населення стрімко підвищувався. Соціал-демократи користувалися великою підтримкою виборців і переважно самостійно утримували урядову владу протягом усього цього часу з 1945 по 1976 рік. Завдяки міцній економіці вдалося здійснити великі та масштабні реформи. Саме тому цей період в історії часто називають “шведськими рекордними роками”.

Суспільство добробуту
Важливою метою у цей період було покращення рівня життя людей. Держава взяла на себе велику відповідальність за це, і система соціального забезпечення (добробуту) постійно розширювалася. Ті, хто працював, отримали право на 40-годинний робочий тиждень з вільними суботами та п’ять тижнів повністю оплачуваної відпустки. Право на оплачувану відпустку змінило повсякденне життя промислових робітників. Більші зарплати дозволили багатьом купити автомобіль, придбати літній будиночок та їздити у відпустку за кордон. Медичне обслуговування та догляд за літніми людьми розширювалися і вдосконалювалися. Соціальна система захисту, що включала допомогу на дитину, медичне страхування та пенсії, також стала кращою.

Швеція стає країною іммігрантів
Потужний економічний розвиток сприяв тому, що все більше людей переїжджали з сільської місцевості до міст у пошуках роботи. Водночас багато людей емігрували до Швеції для роботи з таких країн, як Фінляндія, Греція, Югославія та Туреччина. Швеція, яка в 19 столітті була країною емігрантів, тепер стала країною для іммігрантів.

Швидкий приплив населення до міст спричинив нестачу житла. Щоб вирішити цю проблему, у 1960-х роках уряд започаткував так звану “Програму мільйона” (miljonprogrammet). Її метою було будівництво одного мільйона нових помешкань протягом десяти років. Нові житлові райони виросли в передмістях. Квартири там були більшими та сучаснішими, ніж у центрі міста, з доступом до магазинів, медичного обслуговування та шкіл.

Гендерна рівність та культурні зміни Протягом “рекордних років” рівність та рівноправність статей зростали різними шляхами. Різниця в оплаті праці чоловіків та жінок зменшилася. Усе більше жінок почали працювати поза домом, і для того, щоб зробити це можливим, розширювалася мережа дитячих садків.

1960-ті роки були десятиліттям, коли багато молодих людей протестували проти несправедливості та активно виступали за мир, охорону довкілля та міжнародну солідарність. Реформа звертання на “ти” (Du-reformen
) у 1960-х роках означала, що люди почали звертатися одне до одного на “ти” (du), замість того, щоб використовувати титули чи звертання на “Ви” (ni). Це також відображало формування більш рівноправного суспільства. Одночасно відбувалися й інші культурні зміни. На початку 1960-х років телебачення змінило спосіб, яким люди отримували новини та розваги.

Інформаційне суспільство та глобалізація
Починаючи з середини 1970-х років, Швеція пройшла через ще одну масштабну суспільну трансформацію. Індустріальне суспільство почало перетворюватися на інформаційне суспільство, або суспільство знань.

Ця зміна спочатку проявилася як економічна криза. Конкуренція посилилася, коли країни в інших частинах світу почали виробляти дешевші товари. Кілька великих галузей промисловості у Швеції зазнали таких збитків, що їх довелося закрити, і безробіття зросло. Частково як реакція на цю кризу, у 1976 році до влади у Швеції прийшов уряд, який не був соціал-демократичним. Це стало початком періоду, коли соціал-демократичні та буржуазні (правоцентристські) уряди почали змінювати один одного.

Інформаційне суспільство
У період становлення інформаційного суспільства розпочався швидкий технологічний розвиток. Нове високотехнологічне суспільство виникло після економічних криз і змінило погляди на освіту. У новому інформаційному суспільстві людям було потрібно більше освіти. Університети та коледжі розширювалися, і все більше людей навчалися довше, ніж раніше. Зросла потреба в навчанні протягом усього життя, оскільки знання швидко застарівали в умовах прискореного технологічного прогресу. Це також призвело до розширення можливостей для освіти дорослих.

Мультикультурне суспільство
У 1990-х роках імміграція до Швеції знову почала зростати. Тепер багато хто прибував як біженці від диктатур або з країн, охоплених війною, з різних куточків світу. Зросли також сегрегація та ксенофобія. Це зробило питання інтеграції та протидії ізоляції важливими темами в суспільних дебатах та політиці.

Права особистості
З 1980-х років права особистості набули більшого значення в суспільстві. Усе більше людей хотіли мати можливість самостійно обирати, наприклад, школу та медичне обслуговування. Тому розширення свободи вибору стало дедалі важливішим політичним питанням.
Водночас посилилися права дітей та різних меншин. Законів проти дискримінації стало більше. У цей період також змінилося ставлення до ЛГБТКІ-осіб. Якщо раніше вони зазнавали сильної дискримінації, то тепер як гомосексуальні люди, так і люди з іншим гендерним вираженням ставали все більш прийнятими в суспільстві.

Цифрова революція та глобалізація
Великою зміною з 1990-х років стала цифрова революція. Комп’ютери, інтернет, смартфони, а останнім часом і штучний інтелект (ШІ), змінили те, як люди працюють, навчаються, спілкуються та отримують інформацію.

Цифровізація сприяла швидкій торгівлі, міжнародному співробітництву та обміну інформацією. Сьогодні Швеція перетворилася на високотехнологічне інформаційне суспільство, де цифрові технології та зв’язки з усім світом є невід’ємною частиною повсякденного життя.